КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13
Луцької міської ради»
Данилюк Оксани Олександрівни
Ми прагнули, щоб у кожного підлітка поступово формувалося особисте ставлення до Батьківщини: бажання, духовний порив утвердити її гідність, велич, честь, славу, могутність. В. О. Сухомлинський
Тема: Формування громадянина-патріота через активні форми виховної роботи
Мета: створити умови для формування і розвитку громадянських компетентностей учнів; виховувати високоморальне, національне свідоме підростаюче покоління, спадкоємців і продовжувачів національних традицій; розвивати інтерес до вивчення історії та звичаїв своєї країни і вміння гідно представити інформацію про свій край серед іноземних громадян; сформувати активну життєву позицію
Завдання:
виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;
розвиток вміння адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;
Актуальність проблеми
Нині, коли відбувається переломний момент в історії української держави, громадянське виховання є одним із найважливіших завдань, які розв'язує система освіти.
Важливою якістю українського патріотизму має бути турбота про благо народу, сприяння становленню й утвердженню України як правової, демократичної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини.
Я розглядаю громадянське виховання як процес, який в майбутньому сформує особистість, здатну відстояти свої права і почувати себе морально, політично і юридично захищеною.
Сучасне українське суспільство потребує громадян, які матимуть ціннісне ставлення до сім’ї, оскільки міцна родина є запорукою сильної духом нації, громадян, які гідно дотримуються своїх звичаїв та культури, знають свою історію, громадян, які свідомо дбають про збереження навколишнього середовища, громадян, які зможуть гідно представити свою державу за її межами.
Провідні ідеї
Формування справжнього громадянина-патріота є можливим:
якщо національна ідея відповідає інтересам людини, суспільства, держави;
якщо інтереси представників різних регіонів об’єднуються, а не протиставляються;
якщо вчити учнів поважати менталітет інших народів і пояснювати особливості власної культури представникам інших націй;
якщо розвивати в учнів вміння гідно представляти свої досягнення і здобутки на державному рівні;
якщо політика державної влади є зрозуміла всім – і дітям і дорослим;
якщо засоби масової інформації доносять до громадян достовірні і правдиві події та їх аналіз;
Сутність досвіду
За матеріалами з Вікіпедії — вільної енциклопедії: Патріоти́зм (грец.πατριώτης — співвітчизник, patrís — батьківщина, Вітчизна) — це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Слово прийшло з грецькоїπατρίς, що означає земля батька, предка.
Якщо говорити про рівень виховання патріотизму у своїх вихованців, то я виділяю наступні пункти: любов до Батьківщини, віра в її гідне майбутнє; повага до законів України, державної символіки, культурного та історичного минулого; прагнення жити в Україні, розбудовувати її; готовність захищати її у випадку загрози.
Свою роботу у класі з формування молодого громадянина-патріота впроваджую на основі таких засад: РОДИНА, КУЛЬТУРА, ЕКОЛОГІЯ, ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ, УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПИ.
Міцна родина – основа здорової нації, а з огляду на те, що в класі є 4 учні з неповних сімей, 2 учнів виховуються у сім’ях опікунів, 1 учень, який втратив маму, 1 учень, чия сім’я, стоїть на внутрішньому шкільному обліку, то виховання родинних цінностей є актуальною темою мого класу. Для того, щоб усвідомити важливість продовження роду, учні, будучи п’ятикласниками створили власне «Дерево роду». З метою обміну інформації вони представили проекти «Родинні свята. Сімейні звичаї і традиції», заповнили анкету «Коло родинних інтересів», де розповіли про хобі та вподобання членів своєї сім’ї.
Щодо екологічного виховання, то учні мого класу є постійними учасниками акції «Чиста планета – чистий дім», акції зі збору батарейок, працюють над озелененням класу. Також застосовую такі форми, як спостереження, рольові ігри, екологічний моніторинг, завдяки яким учні дізналися про небезпеку сміття, яке лежить на звалищах багато років і про можливість переробляти сміття на різноманітні продукти повсякденного вжиту.
В народі кажуть "Або ви турбуєтесь про своє здоров’я, або воно потурбує вас." У сучасному суспільстві життя й здоров’я людини визначаються, як найвищі людські цінності. Будь-якій державі потрібні сильні духом та фізично здорові громадяни, тому як і багато інших класних керівників, я приділяю велику увагу пропагуванню здорового способу життя.
У нашій школі використовую наступні елементи технологій здоров’язбереження: прогулянки на природі, емоційний комфорт: куточки настрою, дні радості.
Велику увагу я приділяю руховій активності: фізкультхвилинки, заняття на тренажерах, пальчикова гімнастика тощо, руханки на свіжому повітрі.
Крім цього, на мою думку, потрібно формувати культуру емоційного здоров’я, тому разом з учнями часто виконуємо вправи «Подаруй усмішку товаришу», «Зроби комплімент» тощо.
Виявляється, що гумор є педагогічним засобом також, оскільки допомагає знімати психологічну напругу і сприяє створенню доброзичливих взаємин. Хороший жарт у вдалий момент здатний згуртувати учнів. Посмішка - велика сила, сміх - здоров’я.
Наступні аспекти - КУЛЬТУРА і УКРАЇНА в КОНТЕКСТІ ЄВРОПИ розглядаємо в рамках виховної системи класу «Шлях до євроінтеграції».
Шляхи вирішення
Проблема патріотичного виховання завжди посідає одне з чільних місць у педагогіці. Теоретичні проблеми патріотичного виховання розробляли такі відомі українські педагоги: Б. Грінченко, І. Огієнко, К. Ушинський, П. Юркевич та інші. Серед сучасних дослідників, котрі працюють над проблемою патріотичного виховання, – А. Афанасьєв, І. Бех, О. Вишневський, В. Гонський та інші. Психологічний аспект патріотизму досліджували О. Боровик, Н. Михальченко (динаміка розвитку патріотичної рефлексії у молодших школярів).
В нашій школі вже традиційно впроваджуємо досвід В.О. Сухомлинського, який чітко визначає теоретичні засади виховання громадянських почуттів дітей:
- це, передусім, створення дитиною радостей для інших людей і переживання особистого щастя й гордості у зв’язку з цим;
- по-друге, творення й збереження краси в усіх її багатогранних проявах;
- розвиток високої інтелектуальної культури - думок, почуттів, переживань, що хвилюють душу людини, коли вона пізнає навколишній світ.
У системі виховної роботи свого класу вбачаю перспективу поступового розширення громадянського бачення світу – починаючи від сім’ї, школи, міста, області до горизонтів країни. Намагаюся впроваджувати цей аспект через наступні форми роботи: уроки мужності, дискусія «Можна-неможна-треба», перегляд відео, вправа «Продовж речення: Якби я був президентом …».
Учні 7-Б класу є учасниками шкільних заходів: конкурс патріотичної пісні, на якому виконували пісню польського гурту «Тарака» «Подай руку Україні» і здобули відзнаку за оригінальність вибраної композиції, флеш-моб до Дня Миру, зустріч з волонтерами та солдатами-добровольцями.
Оскільки наша школа співпрацює з волонтерською групою «Волинь SOS», то учні писали і передавали свої листи солдатам, брали участь в акціях з підтримки наших героїв.
Кінцевий результат
В кінцевому результаті своєї роботи вбачаю випускників, які будуть дотримуватися національних звичаїв, знатимуть свою історію і будуть готові зробити власний внесок у розвиток нашої держави, розумітимуть її місце на європейській арені. Сподіваюся, що мої випускники будуть дотримуватися родинних цінностей, дбатимуть про добробут і порядок у своїй домівці, у своєму місті, в країні, з гідністю виконуватимуть громадські та особисті обов’язки, які постануть перед ними, власним прикладом будуть показувати здоровий спосіб життя.
Проблеми, труднощі та шляхи їх подолання
Виховати любов до Батьківщини не важко. Усі ми захоплюємося навколишніми пейзажами, милозвучністю рідної мови, щедрістю народної душі, національним мистецтвом, досягненнями наших співвітчизників, тому що це насправді варте захоплення. Але Батьківщині потрібні не просто спостерігачі, а господарі, будівники, захисники. Вважаю, що виховання активної любові до своєї країни, формування досвіду патріотичної поведінки найлегше відбуваються в процесі поступового залучення людини до справ і турбот Батьківщини.
Якщо ти справжній патріот, то твоя «хата» ніколи не буде «з краю», ти не зможеш стояти осторонь. Ніхто не вимагає великих досягнень. Навіть звичайні повсякденні справи повинні приносити користь.
Справжнього патріота треба виховувати. Позиція батьків у житті, їх власна громадянська діяльність – перша умова такого виховання. Якщо батьки самі намагаються триматися осторонь від усього, то і дитина звикає заглушати свій внутрішній виклик. Тому вважаю доцільним запрошувати батьків на виховні години і заходи, проводити тематичне анкетування, дискусії, залучати до класних справ і власним прикладом закликати до активної діяльності.
Візьми промінь світла і спрямуй його туди, де панує темрява...
Візьми усмішку і подаруй її тому, хто так її потребує.
Візьми доброту і яви її тому, хто сам не вміє віддавати.