«Сучасні підходи в організації освітнього процесу в ЗЗССО»

Виступ на тему:

 «Педагогіка партнерства: школа – сім’я – громадськість»

Класний керівник 7-А класу

О.О. Данилюк

За сучасними підходами НУШ виховання особистості має здійснюватися через тріаду “школа – сім’я – громадськість”, так звану педагогіку партнерства.

Пропоную Вашій увазі власний досвід роботи з учнями 7-А класу і деякі активні форми роботи, через які і впроваджую педагогіку партнерства з батьками та громадськістю.

Зі своїм класом я працюю в рамках виховної моделі «Шлях до Євроінтеграції». Оскільки я є вчителем іноземної мови, то обрала саме таку тему, щоб мати змогу впроваджувати цю модель не тільки на годинах спілкування чи виховних заходах, а й на своїх уроках.

Мета виховної моделі «Шлях до Євроінтеграції»:

• розширити знання про країни Європейського Союзу, вчитися переймати їх позитивний досвід (екологічне виховання, толерантне ставлення до людей різних національностей, до людей з особливими потребами);
• сприяти усвідомленню учнів місця України серед країн Європи;
• формувати новий європейський світогляд молоді, патріотичні почуття та інтерес до вивчення іноземних мов, щоб в майбутньому вільно і грамотно розповідати про культуру своєї країни та досягнення українців.

Актуальність виховної моделі полягає у тому, щоб створити умови для розвитку основних життєвих компетентностей за сучасними стандартами:

• лідерство;
• робота в команді;
• критичне мислення;
• комунікація;
• громадянська позиція.

Результатом даної виховної моделі бачу успішного випускника школи. Свою роботу у класі впроваджую на основі таких засад:

• РОДИНА
• ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ
• УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПИ
• ПРОФОРІЄНТАЦІЯ
• ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Усім відомо, що у період переходу з початкової школи у середню ланку відбувається адаптація дітей і тоді вони по особливому відчувають потребу в батьківській опіці. Тому дуже важливо для класного керівника у цей час налагодити зв'язок із батьками і налаштувати їх на позитивну співпрацю.

Перші батьківські збори розпочались із анкетування, у якому батьки (окрім традиційної інформації) мали продовжити речення: «Як мама, я б хотіла… / Як тато, я б хотів …», «Як мама, я б ніколи … / Як тато, я б ніколи …». Дана форма роботи дала мені можливість проаналізувати, які побоювання є у батьків щодо перебування їх дітей у новому освітньому середовищі і яку атмосферу, вони бажали б для своїх дітей. Батьки, у свою чергу, відчули зацікавленість і готовність класного керівника до співпраці та налагодження контакту.

Також ми виконали вправу «Павутина»: батьки хаотично передають один одному клубок ниток і продовжують фразу: «Я пишаюся, що моя дитина (вказати якості або риси характеру), але я хотіла б / хотів би змінити ………». У результаті утворюється павутина із різних особистостей і характерів і батьки мають змогу побачити, як непросто вчителю керувати, навчати, мотивувати, підтримувати і однаково бути для усіх прикладом.

Виховну модель впроваджую через так звані «кроки». Перший крок мав назву «Світ починається з мене» і проходив у рамках родинного виховання.

Ми здійснили проект під назвою «Краса в імені твоїм», до якого активно залучали батьків. Завданням було створити лепбук про походження та значення власного імені і навести приклади знаменитих людей, які мають таке ж ім’я; дібрати інформацію про псевдоніми знаменитих людей і розповісти історію, що спонукало їх відмовитися від свого справжнього імені; створити добірку сучасних незвичних імен. Така форма роботи об’єднала дітей, їх батьків і класного керівника спільною метою.

Будучи п’ятикласниками, ми організували свято для мам і назвали його «Я – мамине крило!». Діти виготовили власноруч мило – подарунок для мами і дізналися багато цікавого про властивості мила і професію миловаріння. Такий майстер-клас для них провела майстриня, яка перебуває в непростих життєвих обставинах і виручені кошти за проведення майстер-класу були спрямовані на лікування її сина.

Напередодні різдвяних свят ми власноруч виготовили новорічні прикраси і під час їх виготовлення діти переглядали відеоролик про традиції святкування Різдва в Україні та в європейських країнах. Також розмальовували різдвяне імбирне печиво, щоб подарувати його для найближчої і найдорожчої людини. Приємно було побачити, що такий подарунок діти захотіли зробити для своєї першої вчительки, а це неабияк доводить, що ми, вчителі, займаємо особливе місце у серцях наших вихованців.

Вважаю, що подібні заходи мають до деякої міри профорієнтаційний характер і теж є прикладом роботи із громадськістю, оскільки майстри, які проводили ці заходи, цікаві люди і мали позитивний вплив на дітей.

Шануємо все українське! Тому вперше цьогоріч разом із мамами та бабусями долучилися до Всеукраїнської акції «День української хустки», яка об’єднує усіх жінок і дівчат–українок. Дівчатка поділилися історіями про значення української хустки у їхніх родинах.

Другий крок нашої виховної моделі мав назву «Хто володіє інформацією – той володіє світом». Я планувала свою роботу так, щоб показати дітям і батькам Україну в контексті Європи. Для початку ми провели євроквест «Зоряне сяйво країн Європи», де учні ознайомилися з країнами Європейського Союзу, їх культурою та символікою. І саме тоді ми обрали для себе девіз нашої виховної моделі:“Ми маємо бути зрозумілими Європі, а Європа – нам!”.

Ми працювали над тим, щоб зібрати інформацію про те, якою знають Україну у світі. Учні підготували цікаві факти про власну країну, про атрибути, за якими її впізнають закордоном. Завданням було виховати в учнів усвідомлення, що Україна – це Європейська держава, про яку знають у світі.

В рамках національно-патріотичного фестивалю «Я – українець!», який проходив у нашій школі,  ми створили візитну карту України для іноземців, у якій зібрали інформацію про найкрасивіші міста України, найпопулярніші українські страви серед туристів, найцікавіші туристичні принади і сувенірні ринки. Діти безперечно погодилися із тим, що таку інформацію варто доносити до іноземців, а для цього необхідно вивчати іноземні мови.

Наступний крок мав назву «Життя людини – найвища цінність». Даний крок спрямований на формування толерантності. Була проведена година спілкування на тему «Ми різні – ми рівні». Мета - засвоїти нові терміни «стереотип, дискримінація, толерантність».

Як приклад, хотілося б навести вправу «ПОТЯГ». Завдання учнів - уявити, що вони здійснюють подорож потягом. У купе із ними їхатиме ще троє осіб і учням потрібно визначитися, з ким із перелічених пасажирів вони б хотіли їхати в одному купе і чому саме? Присутність якої людини була б для них небажаною і чому?

У списку пасажирів були:

• чоловік зі значною сумою грошей;
• турист із Зімбабве;
• хлопець з вадами зору;
• циганка з дитиною;
• біженець;
• дівчина з інтернату;
• футбольний фанат;
• чоловік в інвалідному візку.

Після виконання вправи учні висловлюють аргументи, якими керувалися стосовно обрання тих чи інших осіб. Педагог навпроти списку осіб на ватмані відмічає плюсами тих, кого обрали учні, мінусами тих, із ким би вони не хотіли подорожувати разом. Таким чином, навпроти кожної людини може опинитися певна кількість як плюсів, так і мінусів.

Потім учні слухають деякі факти з життя названих людей, які б мали змінити ставлення до них. Наприклад, дівчиною-сиротою у їхньому купе була не хто інша, як відома співачка; чоловік зі значною сумою грошей – злочинець, який пограбував банк; хлопець із вадами зору – всесвітньо відомий музикант, володар кількох світових музичних премій, чоловік у візку – захисник, який отримав травму на війні.

 Після цього запитуємо в учнів, чи змінили б вони тепер свій вибір, знаючи ці факти, чому?

Таким чином, потрібно підвести дітей до висновку про те, що люди часто схильні дивитися на світ через так звані окуляри-стереотипи. Тому для мене одним із найважливіших завдань є вчити дітей добру і тоерантності.

Зверніть увагу на слайд. Який зв’язок можна побачити в даних зображеннях (шкарпетка – дитина – сонце)?

21 березня увесь світ відзначає день усміхнених та особливих «дітей сонця» – Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Діти з такою особливістю нерідко відчувають зневагу або жалість від оточуючих.

Організатори цього дня ставлять перед собою мету привернути увагу суспільства до проблем людей з обмеженими здібностями. Дітям варто пояснити, що такі люди трохи відрізняються від звичайних людей в плані інтелекту і багато хто з них страждає від вроджених вад серця, але своєю добротою і безпосередністю компенсують все це.

Щоб долучитися до цього дня, усі бажаючі мають одягнути шкарпетки різного кольору або різного розміру так, щоб це було видно оточуючим і коли на них усі звертають увагу, кидають зневажливі погляди, а іноді і насміхаються, то можна відчути, що переживають люди із синдромом Дауна у соціумі.

У США такі люди працюють офіціантами в кафе, ремонтують взуття. В Україні знайти роботу таким людям важко, але наше місто є чудовим прикладом, бо в нас є кав’ярня, де працюють саме такі особливі хлопці, які зажди готові пригостити запашною кавою і учні нашої школи також там побували, щоб подарувати валентинки, які вони виготовили власноруч.

Не секрет, що діти нерідко бувають нестриманими по відношенню один до одного, а подекуди і агресивними, дозволяють собі вживати образливі слова. Позбутися такої звички мені допомогла вправа «Полікуй моє серце». Кожного разу, коли хтось із дітей ображав однокласників, ми відривали шматочок паперового серця і коли воно було повністю пошматоване, ми спробували його склеїти і відновити, але вигляд серця, звісно, був не дуже гарним. Так діти зрозуміли, що образи і лайки ранять комусь серце і рани на ньому гояться дуже довго.

Щодо зв’язків із громадськістю, які здійснює наша школа, не можу не згадати, як минулого року напередодні свята Покрови ми побували у «Козацькому Стрілецькому Братстві». Це культурно-просвітницький центр, який діє на базі Луцького НТУ, опікуються ним представники Волинського козацтва та кафедра гуманітарних дисциплін. Основною метою створення такого осередку є допомога студентам та учням пізнавати історію українського війська від найдавніших часів до сьогодення. 

Приміщення центру має вигляд козацької світлиці із круглим столом, а також оснащене цілим арсеналом давньої зброї.
Діти були у захваті, оскільки їм показали, як запалюється порох, як вилітає куля, принцип наведення гармати та її заряд. Також вони побачили справжній великий лук, яким відбивалися гетьмани під час нападу татар.

Крім того, світлиця прикрашена прапорами і знаменами, що мають столітню історію та новими, котрі побували на передовій на Сході України.

21 лютого ми відзначаємо у нашій школі «Міжнародний день рідної мови». З кожним роком лексика українців поповнюється запозиченими словами. В результаті цього велика кількість українських слів виходить із вжитку. Діти мого класу отримали завдання із допомогою батьків скласти добірку найпопулярніших чужизмів і замінити їх на свої, красиві українські слова. Список вийшов довгий, тому пропоную Вам спробувати дібрати українські відповідники до найбільш вживаних чужизмів:

• лайк – вподобайка
• шопінг – закупи
• буккросинг – книгообмін
• лайфхак – корисняк
• фейк – побрехенька
• лінк – посилання
• чизкейк – сирник
• смайл – усміхайлик
• флешмоб – раптівка
• донати - пампухи
• капкейк – бабка
• ланч - обідня перерва.

А чи знали ви, що є 10 милозвучних слів, які можуть зрозуміти лише українці: непереливки, телепень, теревенити, філіжанка, пуцьвірінок, вештатися, пасіювати, духмяний, кмітливий, обценьки.

Як вчитель англійської, при кожній нагоді пропагую вивчення іноземних мов, але завжди нагадую своїм учням про багатство і значимість рідної мови.

Вивчають учні нашої школи також польську мову. Завдяки підтримці Генерального Консульства Республіки Польщі в Луцьку та фундації розвитку сільської молоді на базі бібліотеки № 6 відбувався чудовий захід читання польської поезії, у якому брали участь і мої учні.

Щодо екологічного виховання, то в класі теж проводиться певна робота. Не всі діти розуміли, для чого потрібно сортувати сміття. Я запропонувала їм подивитися на фото речей, які були зроблені із переробленого сміття і ми дійшли висновку, що правильне і грамотне сортування надає використаним речам нове життя і приносить користь навколишньому середовищу.

На базі нашої школи діє гурток Екологічного краєзнавства від Волинського центру національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства, керівником якого є Павло Леонідович Савчук, який навчає дітей спостерігати за лісовою екосистемою нашого краю та проводить спортивне орієнтування.

Часто заручаюсь його підтримкою саме для залучення громадських осередків до виховання учнів. Надзвичайно позитивний вплив на дітей  мали відвідини у Звірівське лісомисливське господарство. Восени ми побували у кінно-спортивному клубі Cloverland. Саме завдяки цьому гуртку мої вихованці познайомились із громадською активісткою Маєю Москвич – ветеранкою АТО і золотою призеркою «Ігор нескорених».

Окрім родинного, патріотичного і екологічного виховання має місце також превентивне виховання, до якого намагаюся залучати представників різних громадських осередків. Зокрема ми співпрацюємо із працівниками патрульної поліції Шмігель Ольгою і Ткачуком Романом. Нещодавно дівчатка мали бесіду із лікарем акушером-гінекологом Шендибило Ларисою Яківною, яка очолює Центр планування сім’ї та репродукції людини.

Доволі тісно співпрацює наша школа із благодійним фондом «Переображення», лектор і волонтер цього фонду проводить серію занять про здоровий спосіб життя.

Щодо профілактики шкідливих звичок, то заручаюсь підтримкою практичного психолога та соціальної служби нашої школи. Коли помітила інтерес деяких учнів до електронних цигарок, то спробувала виконати вправу «21 день». Кажуть, що якщо дуже чогось хочеться, але неможна, то потрібно перетерпіти 21 день і бажання зникне. З допомогою клубка ниток у цьому можна переконатися, намотуючи його навколо руки і таким чином показати дітям, що опір шкідливим звичкам із кожним днем стає сильнішим, а згодом і зовсім зникає.

Із профорієнтаційною метою ми здійснили візит на іграшкову фабрику «Тигрес» і дізналися про професії, завдяки яким на світ з’являються іграшки. Діти були приємно здивовані, що іграшки із нашого рідного міста експортують у Європейські країни і на них є великий попит.

Також ми ознайомилися із особливостями професії пожежників, відвідавши виставку пожежно-рятувальної служби.

Нещодавно наші учні взяли участь в акції «Лесин віночок». Вони власноруч виготовили віночки і через соціального педагога нашої школи передали такі подарунки для діток із дитячого садка № 26. Вважаю, що це гарний приклад педагогіки партнерства, оскільки вихованці цього садочка є нашими майбутніми першокласниками.

Результатом своєї роботи в рамках виховної моделі «Шлях до Євроінтеграції» вбачаю освіченого випускника, який володіє іноземними мовами, вміє критично мислити, працювати в команді і є справжнім патріотом.

Завдяки проєкту, який зараз проходить у нашій школі і має назву «Наш випускник – успішна людина» ми маємо змогу зустрічатися саме з такими випускниками і бачити результат своєї праці, як педагогічної так і звичайної людської.

Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки. Чоловік не сіяв ці кульбаби, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбаби знову з’явились.

І як тільки чоловік не намагався позбавитися їх, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости. Нарешті він написав листа відомому агроному. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабами. А лист закінчив питанням: «Я випробував всі методи. Порадьте, може є ще якийсь метод, якого я не знаю?»

Невдовзі він отримав відповідь: «Так, є такий метод, який ви ще не випробували: пропоную вам полюбити  їх».

У нашій невеликій, але затишній школі усі діти, окрім великого розмаїття методів і вправ, відчувають і щодня отримують любов і тепло від своїх вчителів, які є наставниками, друзями і партнерами, а це означає, що вони усі вже запрограмовані на успіх.