«Я – мамине крило»

Цей матеріал присвячений Дню Матері. Сценарій даного свята можна використовувати для дітей 5-9 класів. Це свято поєднує учнів, вчителів та батьків у одну велику родину.

Метою цього заходу є розширити й поглибити знання учнів про значення матері в житті людини, формувати у дітей культуру почуттів, виховувати бережливе ставлення до родини, розвивати смислову, образну пам’ять, вміння висловити свої почуття.

Обладнання: мультимедійний проектор, аудіо фрагмент, конверти, листи для мам, роздруківки з прислів’ями.

Вступ. Класний керівник. Мільйони років тому, коли Земля ще була зовсім юною, зустрілися двоє: чоловік і жінка. Вони полюбили одне одного й вирішили жити разом. Це – Адам і Єва. Вірш декламують двоє учнів.

В тихім шелесті трав

Адам у Єви запитав:

- Кохана, люба, чарівна,

Скажи мені, єдина,

Хто буде дарувать життя,

А потім доглядать дитя?

- Я.

- Варити, прати, прибирати,

Сімейне вогнище оберігати?

- Я.

- Постійно радість дарувати,

Усіх теплом обігрівати?

- Я.

А ти, мій милий, неповторний,

Скажи мені, єдиний,

Хто буде рід наш берегти,

І множить покоління?

- Я.

- Хто дбатиме усе життя

Про щасливе майбуття?

- Я.

- Дітей навчати лиш добра,

І боронить від лиха й зла?

- Я.

- Любитиме до забуття

І поруч буде все життя?

- Я.

Обговорення легенди.

Класний керівник. І так сім разів звучало «я». Ось так створилася сім’я. Про що говорилось в легенді? Відповіді учнів.

Класний керівник. Сім’я! Яке красиве слово! Сім’я, яка гріє душу! Воно нагадує ніжний голос мами, дбайливу суворість батька. Сім’я – це святиня людського духу, благородних почуттів.

Мозковий штурм. Що для вас означає сім’я?

Словникове визначення. Сім'я́ - соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

А чи знали ви, що 15 травня — Міжнародний день сім'ї.

Назвіть синоніми до слова «сім’я». Синоніми: сімейство, об'єднання, співдружність, плем'я, господа, родина, рід, рідні.

Класний керівник. Сім’я – це наші батьки. Тато – завжди заклопотаний і добрий, а мама - дбайлива і любляча. Вона турбується про всіх і про все, і любить вона всіх у своїй родині без винятку, бо жінка в світ приходить для любові.

А жінка в світ приходить для любові
Любити ляльку доки ще мала.
Любити маму поки підросла,
А тільки-но, як ступить за поріг
Любити небо і м‘який моріг.
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона, ростуть її роки,
Ростуть її і радості й надії
І от приходять роки молодії.
По світу вже вона не йде – несеться!
Уважно прислухається до серця,
Щоб в шумі літ і в шелесті дібров
Почути, що прийшла її любов.
Ота любов, що перша і остання.
Такої ще ні в кого не було!
І ти щаслива в серці в тебе рай
І відшумів весільний водограй.
І попливли літа, літа, літа….
Усіх годуєш, хоч сама голодна
І часом нерви стримати негодна
Та будеш захищати, як в бою
Оту сімейну каторгу свою.
І попливли літа, літа, літа…..
А що? Якби усе почати знов?
Оце той борщ щоденний – це любов,
Сорочка чисто випрана – любов
І очі діточок ясні – любов.
Все так було б, якби почати знов!
Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ!

Інформація про походження Свята матері

Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам — ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам — теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.

У травні, коли прокидається від сну природа, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.

Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.

Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Повідомлення теми. Класний керівник. Місяць травень – це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, вона благословила у хресну путь свого єдиного Сина – Спасителя людства. А ще – це свято матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя, а ми даємо їй крила. І кожен з вас може сказати: «Я – мамине крило!».

Любов, мов сонце, душу зігріває.
Без неї дітям в світі не зрости.
Вона усім в житті допомагає,
І здатна у пітьмі людей вести.
З чим мамину любов нам порівняти?
Із сонечком, що світло шле й тепло...
Готова мама все для нас віддати,
Щоб дітям добре й сонячно було.
Чи з зорями її нам порівняти,
Що наче мрії, в небі миготять?
Матуся й зірку нам готова зняти,
Її на щастя дітям дарувать.
Любов її не має меж — безкрая
І безкорисна, світла й чарівна.
 

Сьогодні до нас на свято завітали незвичайні гості. Зустрічайте першу із них.

До глядачів виходить дівчина-мрія.

Мрія. Я — Мрія! Я прийшла вам сказати, що кожен із вас — це здійснена мрія ваших батьків! Бо ще задовго до того, як ви народились, мами мріяли про вас, думали і вже любили особливою любов’ю. Кожна мама уявляла свою маленьку донечку або синочка, придумувала ім’я, дарувала сотні чарівних казок, співала пісеньки, розповідала різні історії і мріяла, що її діти будуть найкращими!

Пропоную пограти у гру «Відгадай, хто я?». Я називатиму пестливі імена, а ваше завдання - відгадати, про кого іде мова. Дівчинка називає заздалегідь підготовлені імена, якими називають дітей вдома, а мами відгадують, хто це.

Кожна мама і зараз мріє про те, що її дитя буде найкраще, найрозумніше, найдобріше. Так було спокон віків і доказом цього є прислів’я нашого народу. А озвучити ці прислів’я допоможуть нам наші мами. Завдання для мам – скласти розсипані слова і утворити народні прислів’я про матір і родину.

• Де мати плаче, там ріки течуть, де сестра плаче, струмки біжать.
• Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить.
• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.
• Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки.
• Не та мама, що народить, а та, що до розуму доводить.
• Рада б мати для дітей небо прихилити та зорями вкрити.
• Рідної матері слівце — як літнє сонце.
• У кого мати рідненька, у того сорочка біленька й голівка гладенька.
• То ті цвіти красні, котрі зацвітають, то ті діти щасні, котрі матір мають.
• У дитини заболить пучка, а в матері — серце.
• Мати сама не з’їсть, а дітей нагодує.
• Материнська молитва із дна моря підіймає.
• Хто батька-матір зневажає, той добра не знає.
• Без матері і сонце не гріє.
• До людей по розум, до матері по серце.

Виходить хлопчик-сон. Сон.

А ви вгадали хто я є?

Звичайно, Сон я волохатий.

Я вечорами йду до хати

Дитятко колихать своє.

Без мене як воно засне,

Та й сон який йому присниться?

Мале дитя вночі боїться

І дожидається мене.

А я дитинку обійму,

Шепчу їй казку, пригортаю,

Їй колискової співаю,

Запрошую в країну сну.

Зі мною співають колискової мами і бабусі, пригортають до грудей своїх малят і зичать їм щасливої долі і спокійних снів. Коли дітки підростають, то самі співають ті чарівні пісні, від яких у мами і бабусі щемить серце. Послухайте! Діти виконують пісню про маму «Я не буду казати…»

Хто мене зігріє в темну ніч?
Хто мені тихенько заспіває?
Ми з тобою, мамо, віч-на-віч.
Знаю я, що кращої немає.
Хай минають дні, летять роки
I, нехай, складне стає так просто.
Може вже й доросла я?

Приспів
Я не буду казати
Та знай ми блукаємо між світами.
Але там, де у неба є край
Чути пісню моєї мами.
Я не буду казати
Та знай ти у мене одна єдина.
Тільки ти чекай.
Мамо, я до тебе лину

Хто мене зігріє в темну ніч?
Доля, мов ріка, така глибока.
Тільки ми з тобою віч-на-віч,
Ніжна моя мамо синьоока.
Хай минають дні, летять роки
I, нехай, cкладне стає так просто.
Може вже й доросла я?
Приспів. (2)

Сон. Що ж, я незабаром піду, але обов’язково прийду до вас увечері, притулюсь до подушки і заведу в країну сновидінь, покажу різні дива. А ви добре запам’ятайте свої сни! Сновидіння бувають просто чарівні! Вони мають дивовижні кольори, а бувають і чорно-білі, та завжди цікаві і про щось сповіщають, їх також треба вміти розгадувати. Допоможуть нам у цьому наші мами, бо вони вміють усе на світі і про все знають. Скільки загадок їм доводиться розгадувати і з усіма вони можуть впоратися. Ану ж бо спробуймо!!!

• Що у світі найшвидше? (Думка).
• Що у світі наймиліше? (Сон).
• Продовжіть прислів’я «Книга вчить - …» (як на світі жить)
• Автор вірша «Заповіт» (Т. Шевченко)
• Людина, яка пише казки - це (казкар)
• Продовжіть прислів’я «Хто багато читає, - …» (той багато знає)
• Дім для книги (бібліотека)
• Науковий довідник у формі словника (енциклопедія)
• Лігво ведмедя (барліг)
• Зранку на траві з’являється (роса)
• Прилад орієнтування на місцевості (компас)
• Скільки вершин у п’ятикутника? (5)
• Яким знаком позначають дію додавання? (плюс)
• Пекуча трава – це … (кропива)

Сон. На всі мої загадки ви сьогодні відповіли. Дякую всім! Що ж, мені і справді пора. Я прийду до вас увечері, ми обов’язково помандруємо у чарівну казку cну.

Сон іде зі сцени, прощається помахом руки. Лунає спокійна музика. А на сцену виходить Любов — дівчина у білому одязі.

Любов. Я - Любов! Материнська любов! Усе починається з мене. Послухайте легенду!

Легенда Наддніпрянщини

В однієї вдови був син-одинак, гарний, стрункий і кремезний, як дуб. Мати тяжко працювала з ранку до ночі, але щоранку по краплинці збирала росу для умивання сина, а по ночах її натруджені рученьки найтонкішим шовком вишивали йому сорочки. Хотілося матері, щоб син був найкращим і найвродливішим.

Виріс одинак. Став гарним і дужим, красень на все село. Невдовзі одружився з дівчиною небаченої краси. Привів дівчину до рідної хати. Мати не знала, як догодити невістці, а невістка не злюбила свекруху. Дивилася на неї з ненавистю, сварила без причини, шкодувала куска хліба.

Тому свекруха переселилася в сарай, голодувала. Але це не заспокоїло жорстоку невістку. Каже вона чоловіку:

— Якщо я дорога тобі і ти хочеш, щоб я жила з тобою, вбий матір, вийми з грудей серце і спали його.

Зачарувала дружина чоловіка своєю вродою, тому й не здригнулася його душа від таких страшних слів. Пішов син до матері і каже:

— Моя дружина наказала мені вбити вас, а якщо я не послухаю, то залишить мене. Мені ж без неї життя не життя. Що мені робити, мамо?

Гірко заплакала мати і відповіла:

— Вчини так, сину, як велить тобі твоє серце.

Пішов син з матір’ю до лісу, назбирав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір. Вирвав з її грудей трепетливе серце і кинув його на жар. Враз вогнище запалало червоним сяйвом. Син стояв, як укопаний, дивлячись, як палає материне серце. Ні жалю, ні страху, каяття не відчув.

Та ось відскочила жаринка в обличчя і боляче обпекла його. Скрикнув син. Закрив долонею обпечене місце. Від цього крику стрепенулося материнське серце, яке ще палало на вогні і промовило:

— Синочку, зірви подорожник, він росте біля твоїх ніг і приклади до обличчя. До листка приклади моє обгоріле серце. Якщо біль вщухне, поклади його у вогонь.

Від цих слів син позбувся чарів своєї дружини, заридав, схопив ще гаряче материне серце, уклав його в розкраяні груди, обливаючи пекучими сльозами.

Зрозумів, що ніхто й ніколи не любив і не любитиме його так віддано і гаряче, як рідна мати. А любов матері була такою величною, невичерпною, що серце ожило, а рана зразу ж загоїлась під сльозами найріднішої людини.

Підвелася мати, притулила голову сина до грудей. Тож і кажуть у народі: «Материнська любов — свята і безмежна!»

Класний керівник. Коли діти ще малі і поруч зі своїми батьками – любити їх легко. Але пройдуть роки, ваші діти виростуть і заживуть своїм життям, і можливо буде навіть так, що не завжди є час подзвонити чи провідати своїх батьків, але ви всеодно будете їх пробачати, бо «Материнська любов — свята і безмежна!». Діти виконують пісню групи «ТІК» «Пробач мені…».

Заховається стомлене сонце за чорнії гори
Вийде місяць і зорі розсипить з своєї комори
Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї
Засинає натруджений день, сон прийде на поріг.

У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я.
Вийшов місяць, і ніч ступа на подвір'я
Поміж зустрічами й розлуками
Ти вже тішишся онуками
І так само чомусь по-дитячому віриш у сни

Пробач мені комусь присвячені пісні
Я їх співаю знову й знову
Пробач мені, що я прихожу лиш у сні
А ти співаєш тиху колискову

Між тривогами в пошуках щастя летіли години
День за днем пролітали літа, час рікою пробіг
Але як би життя не склалося, і ми завжди поверталися
На святий і гостинний батьківський поріг

Пробач мені комусь присвячені пісні
Я їх співаю знову й знову
Пробач мені, що я прихожу лиш у сні
А ти співаєш тиху колискову

Пробач одну цю пісню трішечки сумну
Літа невпинно пролетіли
Пробач одну оту найпершу сивину
Що голову твою покрила

Час летить швидко. І щоб ви завжди пам’ятали про любов своїх поки ще маленьких дітей, вони підготували для вас подарунок – це їх листи, написані зараз, але відкрити їх можна тільки тоді, коли вони стануть дорослими. Діти вручають своїм мамам листи у конвертах з надписом «Відкрити, коли я стану дорослим!», а також дарують лист і вірш для своєї першої вчительки.

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Як мати до діток,
Як сонце до квіток,
Горнулась до класу вона.
І гарна, і люба,
І мила, і тиха
Учителька перша моя!..
Добріша, ніж фея,
Миліша, ніж мрія,
Світліша від сонця вона!..
У світі єдина,
У серці одна —
Учителька перша моя!..

КВІТИ ВЧИТЕЛЯМ

В синьому тумані
В сині димовій
Яблука рум’яні,
Груші медові.
Линуть птичі зграї,
Шелестять гаї...
Школа відчиняє
Двері нам свої.
Вийдуть нас зустріти
Друзі-вчителі,
Принесім їм квіти
З рідної землі.

Діти дарують квіти першій вчительці.

На сцену виходить дівчинка-Радість у яскравому вбранні і звертається до людей.

Радість

Я — Радість! Як без мене жити?

Я з задоволенням іду до всіх!

Веселим жартом можу насмішити,

Люблю здоровий, життєдайний сміх!

Учень декламує гумореску.

Ну і мама! Ну і тато! Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають — смішно і сказать комусь! —
бо щодня мене питають лиш одне: "чому" й "чому"...
— Ти чому образив Віту?
— А чому отримав двійку?
— І чому прийшов так пізно?
— Та чому в шкарпетках різних?
— Ти чому такий непослух?
— А чому не стелиш постіль?
— Ти чому це вірш не учиш?
— А чому портфель без ручки?!
— І чому такий синець?..
Ох! Настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи,
хоч би й дуже захотів...
Треба їх оддать
до школи — хай питають вчителів!!!

Учень. Чи є краще, більш кохане слово

в усіх мовах світу, ніж Мама!

У багатьох з них слово «мама»

Починається літерою «М»:

Учениця. Мама - українська і російська,

Учень. Майка – болгарська,

Учениця. Матка -польська, чеська,

Учень. Мітір – грецька,

Учениця. Мор – норвезька,

Учень. Мє – в’єтнамська,

Учениця. Мудер – голландська,

Учень. Медер - шведська, датська,

Учениця. Мадре - іспанська, італійська,

Учень. Мазе – англійська,

Учениця. Мутер – німецька,

Учень. Ман – португальська,

Учениця. Мер – французька.

Класний керівник. Щиро дякую усім, хто завітав сьогодні до нас. Ми завершуємо навчальний рік, який був сповнений гарними подіями і щоденними турботами. І нехай не завжди все вдавалося, а іноді було і важко, та ми усім бажаємо гарного настрою і щастя!

ЩО ТРЕБА ДЛЯ ЩАСТЯ?

Що треба для щастя? - Це вічне питання,

І відповідь, мабуть, нелегко знайти.

Для щастя потрібні взаємне кохання,

Людина, з якою б весь світ обійти.

Що треба для щастя? - Не гроші, не слава,

Не золото, срібло, не чистий кришталь,

Бо щастя найбільше - усміхнена мама

І татове слово, незламне як сталь.

Що треба для щастя? - Лиш вірного друга,

Який не покине тебе у біді,

Який порадіє з тобою, а в тугу

Утре твої сльози на мокрій щоці.

Що треба для щастя? - Не модні планшети,

Новий телефон, гарний одяг, взуття,

Не пізні гулянки, шикарні бенкети,

А щира людина і дружня сім’я.

Що треба для щастя? - Мабуть, зовсім трішки,

Лиш бачити сонце, радіти зорі,

Лиш кожного ранку піднятися

з ліжка і мирного неба над нами вгорі.